Легенда російського року — група ДДТ — виступатиме на X Ювілейному Міжнародному фестивалі “Таврійські Ігри” 18 липня, у день відкриття фестивалю.

Історія цієї команди почалася спекотним олімпійським літом 80-го в Уфі, столиці Башкирії, коли Юрій Шевчук, 23-річний дипломований художник, гітарист-самоучка та поет-початківець, заглянув в один з місцевих будинків культури, в якому четверо молодих людей - Рустем Асанбаєв, Геннадій Родін, Володимир Сігачов і Рустем Карімов - пили пиво та собі на радість грали пісні улюблених західних груп. Шевчук заглянув на хвилинку, а залишився, як з’ясувалось, назавжди. Так на світ з’явилася група ДДТ, ядовите ім’я якої довгі роки отруювало життя тим, хто 70 років вирішував, які пісні співати і які книжки читати народам СРСР. В наступні роки ДДТ не раз змінювали свій склад, місце проживання і професійний статус, незмінними залишалися лише дві речі: особистість автора усіх пісень групи Юрія Шевчука та його творче кредо. Впродовж цих років Шевчук зарекомендував себе не тільки як хороший музикант, автор багатьох хітів, але й як людина, котра завжди готова відкрито заявити про свою громадянську позицію.

Весною 1982-го ДДТ стає лауреатом конкурсу "Золотой Камертон", який проводила газета "Комсомольская Правда", проте, це ніяким чином не вплинуло на подальшу долю групи. Бажання продовжувати роботу і донести свою музику до слухача примусили лідерів ДДТ Шевчука та Сігачова шукати притулку в Череповці, де працювала знайома по конкурсу група “РОК-СЕНТЯБРЬ”. З учасниками “РОК-СЕНТЯБРЯ” в якості сесійних музикантів, був записаний другий альбом ДДТ "Компромисс" (1983).

У травні 1983-го група успішно виступила на стадіоні "Лужники" в Москві, в програмі фестивалю "Рок за мир", однак, її виступ був вирізаний з телеверсії. Наступного року в Уфі був записаний альбом "Периферия", після чого учасники ДДТ і насамперед сам Шевчук, піддалися жорстким переслідуванням з боку місцевої адміністрації та КГБ. Шевчук був вимушений залишити домівку і певний час провів у Свердловську, де грав з учасниками групи “УРФИН ДЖЮС”, а у 1985 перебрався до Москви. У березні того ж року він вперше дав концерт в Ленінграді.

Не маючи можливості працювати нормально, Шевчук в цей період регулярно виступав на квартирах - соло або дуетом зі скрипалем, гітаристом та співаком Сергієм Риженком. Їхній акустичний альбом "Москва. Жара" (1985) на той час був достатньо відомим. Шевчук, Риженко, плюс Сігачов, знаменитий фрі-джазовий саксофонист Сергій Лєтов, а також уфімці - гітарист Ніяз Абдюшев та барабанщик Сергій Рудой - записали в листопаді 1985-го альбом "Время".

Напередодні Нового 1987 року в Ленінграді склався кістяк нового складу ДДТ: Андрій Васильєв (гітара, вокал), Вадим Курильов (бас, флейта, вокал) та Ігор Доценко (барабани), який дебютував 23 січня в “Рок-клубі”, на концертному меморіалі легендарної пітерської групи “РОССИЯНЕ” (учасником якої був, до речі, нинішній директор ДДТ Євген Мочулов).

Весною 1987-го ДДТ представили свою програму аудиторії V Ленінградського Рок - Фестивалю і стали його головним відкриттям. Пізніше, у тому ж році, ДДТ з тріумфом виступили на Всесоюзних рок-фестивалях в підмосковних Чорноголовці та Подольску складом, який підсилив клавішник “ЗООПАРКА” Андрій Муратов. У вересні 1988 року в рядах групи з’явився знаменитий джазовий саксофоніст Михайло Чернов, котрий грав усюди - від біг-бендів до “ПОПУЛЯРНОЙ МЕХАНИКИ” Сергія Курьохіна, та зірок місцевої рок-сцени.

Влітку 1988-го група повторила успіх на VI Ленінградському фестивалі, проїхалась з концертами від Балтики до Тихого океану, а ленінградський відділ фірмы "Мелодія" випустив платівку кращих пісень ДДТ "Я получил эту роль".

Якщо кінець 80-х ДДТ провели в безперервних гастрольних поїздках і кілька разів виїжджали за кордон (США, Франція, Японія, Угорщина, Польща, Ізраїль, Великобританія), то початок 90-х вони зустріли в студії. З виходом альбому "Оттепель" (1991) в житті групи почався новий етап. ДДТ різко скоротили число концертів і віддали перевагу програмам, котрі пов’язані загальною концепцією і режисурою ("Черный пес Петербург" у 1992, "Это все..." у 1994, "От и до" влітку 1995). За цей період ДДТ порадували новими альбоми, котрі регулярно з’являлися на світ ("Пластун", "Актриса Весна", "Это все"). Одними з перших в Росії ДДТ вирішили взяти в свої руки контроль над виданням своєї музичної продукції, створивши власну студію і лейбл DDT Records.

27 травня 1993 року, в день народження Санкт-Петербургу, ДДТ дали відкритий концерт на “Дворцовой площади”, на якому були присутні 120.000 чоловік. Влітку 1993-го група взяла участь в рок-фестивалі "Белые Ночи Санкт-Петербурга" в Берліні, а восени була удостоєна престижної музичної премії "Овация" як краща рок-група року, а сам Шевчук отримав титул кращого рок-співака року.

В січні 1995 року Шевчук відправився з миротворчою місією в район військових дій в Чечні, де дав 50 концертів для російських воїнів.

25 червня 1995 року ДДТ дали грандіозний (і, напевно, найбільший в історії російського року) соло-концерт на стадіоні "Петровский".

І хоча на перших порах музика ДДТ тяжіла до традицій 70-х (рок-н-ролл, блюз, хард-рок), з часом мелодична мова Шевчука стала більш різноманітною: альбоми середини 80-х включали елементи нової хвилі, пізніше підсилились інтонації народної музики, традиційного російського мелосу, а альбоми початку 90-х демонструють ряд відмінних балад та хітів, що зробили ДДТ одними з найуспішніших і найпопулярніших виконавців російського року.

ДДТ знялися в документальних фільмах "Я получил эту роль" (реж.А.Мельниченко, 1983), "Рок" (реж.О.Учитель, 1987), "Игра с неизвестным" (реж.П.Солдатенков, 1988), "Лимита" (реж.Є.Головня, 1989), а сам Шевчук зіграв головну роль в художньому фільмі С.Сельянова "Духов день" (1991).

Дискографія ДДТ: СВИНЬЯ НА РАДУГЕ - 1982, КОМПРОМИСС – 1983, ПЕРИФЕРИЯ – 1984, ВРЕМЯ – 1985, Я ПОЛУЧИЛ ЭТУ РОЛЬ – 1988, ОТТЕПЕЛЬ, ПЛАСТУН –1991, АКТРИСА ВЕСНА , ЧЕРНЫЙ ПЕС ПЕТЕРБУРГ – 1992, ЭТО ВСЕ – 1995, ЛЮБОВЬ –1996, РОЖДЕННЫЙ В СССР – 1997, МИР НОМЕР НОЛЬ (СИНГЛ), МИР НОМЕР НОЛЬ, ПРОСВИСТЕЛА, МЕТЕЛЬ АВГУСТА, ЭНЦИКЛОПЕДИЯ РОССИЙСКОГО РОКА, Р Е М И К С Ы.

Склад групи: Юрій Шевчук (вокал, гітара, музика та тексти пісень), Вадим Курильов (гітара, вокал), Михайло Чернов – Дядя Міша (саксофон), Павло Борисов (бас-гітара), Ігор Доценко – Доца (ударні), Костянтин Шумайлов – Кот (клавішні), Іван Васильєв (труба), Микита Зайцев – Зольцман (струнні) – цей музикант помер 23 серпня 2000 року, проте ДДТ завжди вносить його до свого складу.